Якось син до тата йде,
Почина розмову:
"Тату, шо воно таке -
Українська мова?" Тато дунув косячок,
Шоб не пухли вуха,
І сказав йому:
"Синок, Розкажу. Послухай."
Якщо довго реготав,
Щелепа одвисла -
Пишеш: "Афтар, ну ти дав!
Я аж гепнув з крісла!"
А побачиш далі ще
Фішки та приколи -
То тоді пиши "Пече!
Просто зпопідстолу..."
Ти від сміху плакав так,
Шо аж текст невидко?
Це вже: "Вбивпаскудонах!
Ти пекельний дідько!"
Всі приколи "непіццтул",
Сто разів пробиті?
Напиши:"То ти гуцул?
Граєш на трембіті!"
А якщо гидке воно,
Наче ті кислички -
"Криотиф" - пиши - "гімно!
Афтара - допічки!"
Хочеться послати нах,
Чухаються руки?
"Вчи москальську! Незарах!
В Жидачів, тварюки!
Афтар збоченець і псих?
Є у нас в народі
Слово влучнеє для них:
"Пісюнковийзлодій".
А якщо чиїсь слова
Не звучать ефектно,
Напиши: "Твій дім - Москва,
Кобзо ти діхфектно!"
Щоб читати чийсь накат,
Треба водки літр?
Коментуй його: "Під кат!
Забагацько літер!"
Хай народ товстий роман
В каментах малює,
Ми ж напишемо:
"Їблан. Ф сотні, й не хвилює..."
А щоб плюнути в мурло,
Злістному одміну,
Пишеш: "Встрель себе, мудло,
З ходу та об стіну!"
Там про тебе хтось створив
Тему злу та люту?
Напиши: "Опісюнів!
Афтар, пий отруту!"
Спілкування шось не йде,
Наче всіх прибито?
То спитай: "А цицьки де?
Тему не розкрито!"
Придовбається якщо
Демагог кульгавий,
Наша відповідь: "І що?
Цьом тебе, плюгавий!"
Щоб запалені мізки
Вмить охолодити -
"Ктулху фхтагн, хлопаки!
Прошу не будити!"
Якщо дурні гнуть "Під кат!"
Щось смішне та нове -
Кинь: "Писако, так тримать!
Не труїть, панове."
Якщо дівка дуже зла,
Їй на всіх начхати:
"Ти, доярко, із села?
А з якої хати?"
А якщо вона коли
Скаже добре слово -
То одразу похвали
"Кицю, гламурово!"
...Всіх приколів ти допер,
Можеш вийти в люди...
Укрнет тебе тепер
Поважати буде!
"Хоч у тебе в голові
Замість мозку - дуля!
Абісцятись, дайте дві!" -
Відповів синуля.
